«Бордель» на «Старому місті»

Насправді починалося все дуже оптимістично. Ми прибули на місце за півгодини до концерту. 14.00.

Нам вручили такі гарні пластикові картки… З нашими іменами, прізвищами, званнями та навіть фотками… Одразу ж фотографам було запропоновано підписати своєрідний «договір», що можна фотографувати, а що ні… Європейський рівень, подумали ми… Куди там… Прочекавши півтори години ми нарешті отримали змогу потрапити хоч усередину стадіону… Одразу ж після цього вся журналістська компанія попрямувала до «VIP»-зони, де одразу ж на всіх моїх колег чекав сюрприз. Зі словами охоронця: «Ми тут подумали і вирішили, що ніхто тут не туситиме» нас просто виставили за бортики. Все то нічого, але дали б змогу хоч фотографам нормально працювати. Не думаю, що моєму напарникові було зручно фотографувати на пекучому сонці серед штовханини.

Отож, фестиваль розпочався з затримкою в 2 години.

Mad Heads XL. Ще до фестивалю мені порекомендували цей гурт дві чарівних панянки – хороші друзі «Мед Хедс»… Вслухувався я в цю штуку довго. Тому з задоволенням мав нагоду послухати ще й вживу. Старі пісні шикарні, драйвові та просто…смішні. Так, це можна слухати без шкоди для здоров’я і без зайвих роздумів – музика відпочинку. Але з «унікальністю» нового сайд-проекту (Україн’SKA), програма якого була представлена слухачам, я рішуче не погоджуюся. Так, люди танцюватимуть під українські народні пісні, бо знають деякі з дитинства, але… Нагадало мене це як максимум плагіат на таких хлопців з Росії – «Приключения Электроников». Не думаю, що в Україні таким способом можна популяризувати рок-культуру чи віднайти нову течію в музиці. Перша думка яка промайнула у моїй голові – гурт вичерпався. Нового матеріалу немає. Для прикладу можна взяти «Тартак» та «Гуляйгород» – спільний проект в якому таким способом була здобута оригінальність, коли в народні пісні вносилися доповнення, які гармонійно вписувалися. Хоча, всі веселилися – будемо вважати що фестиваль було гідно відкрито.

До речі, єдине що радувало – це звук. Акустика яку створював стадіон, плюс нормальне обладнання. Цікавим було ще й те, що сцена оберталася. Таки унікальне явище – наступному гурту були вже підготовлені інструменти.

Система «Козак РОК» або «Гайдамаки» вийшли на сцену другими. Барабан, баян і Україна – майже все, що можна сказати про виступ. Вочевидь, публіка на заході охоче слухає подібні гурти, тому на сцені козаки трохи затрималися. Фанатів козацької музики у Львові таки дуже багато.

Про «Korpiklaani». Мені нарозповідали багато легенд. І «алко-бенд» і «Король и Шут» на фінський манер і т.д… Взагалі ні. Дуже цікавий фінський фолк-метал. Саме «Korpiklaani» перед концертом виходили відвідати публіку та поспілкуватися зі своїми фанатами. Смішні тексти про той самий алкоголь (яким був заповнений весь фест) підняли настрій навіть самим понурим готам. «Лісове братство» створило справжню веселу фінську атмосферу. Люди водили хороводи і стрибали у якихось чудернацьких ритуальних танцях…

Єдине заради чого було варто їхати сотні кілометрів – «Сплин». Музика нереально заряджена якоюсь енергією. Не вистачить слів. Космічно. Нажаль, (чи на радість істинним цінителям) виконали лише одну нову пісню. Найкращий гурт, що емоційно виклався на повну, а не просто відіграв. Аплодисменти стоячи!

«Воплі Відоплясова» нічого нового нашим вухам не презентували. Хворіти ностальгією це стабільно. Але не зважаючи на все те обидві фан-зони стали тіснішими. Люди покидали пити пиво, сидіти на кріслах і покритті (Дуже, до речі цікавому. Білі такі квадратики схожі на мозаїчний пазл вкривали траву стадіону від ніг відвідувачів)… Хтось іде «на культуру», а хтось потанцювати. Всі задоволені, всі щасливі…

Танці продовжилися до сутінків. Але сталося нещадне ураження всіх нервових клітин… На сцену вийшли? Прискакали? Вибігли? «Gogol Bordello». Група українськиї емігрантів. Я, звісно, не хотів би бути надто критичним дивлячись на те, що публіка танцювала до упаду з ніг… гурт популярний по всьому світу і таке інше…але пробачте, що це було? М’яко кажучи я не сприйняв того потужного «есперанто» яким співався цей циганський панк… Нехай всім буде смішно, але мені це реально нагадало Вєрку Сердючку… «Танцен…» Виходить щоб зробити гарний концерт потрібно напоїти людей пивом (довести до кондиції), потім сказати, що робити, що круто, а що ні… І буде щастя.

А взагалі, дякуємо. Особисто я дякую за «Сплин».

Фотозвіт Олексія Фурмана.